1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (12 Голосов)

1 октября праздник Барской Чудотворной Иконы Божией Матери

Барская чудотворная икона Божией Матери на протяжении уже 300 лет являет чудеса исцеления и милости Божией ко всем страждущим, прибегающим к ней в своих скорбях и молитвах.

Барская икона Божией Матери

Предание повествует, что с XVII века этот древний образ пребывал на Подолье в Барском мужском православном монастыре, возведенном в дремучем лесу. Святыня хранилась здесь в деревянном храме до того момента, пока монастырь не был разрушен и разорен поляками.

В XVIII веке униатские монахи возродили монастырь в самом городе Баре. О том, что икона находилась здесь, свидетельствует летопись Барского мужского монастыря за 1723 год. Из описания известно, что икона Богоматери, держащей на руках Младенца Христа, покрытая сребропозлащенной ризой, стояла в главном алтаре, в особой нише. В народе она называлась образом Пресвятой Покровы. Вокруг нее был сооружен красный балдахин с изображением двух ангелов, поддерживающих корону. Живопись на иконе старая, византийского письма, цвет ликов охристо-коричневый, одеяния — темно-голубого цвета. Лики Спасителя и Божией Матери имеют строгое выражение, над ними — серебряные короны и лучезарное сияние, украшенное двенадцатью звездами.

В 1793 году город Бар со всей Подолией были присоединены к Российской империи, а в 1837 году Барский униатский монастырь стал православным. Через полвека в память об этом событии Священным Синодом было установлено особое почитание Барской иконы Божией Матери 1/14 октября — в день празднования Покрова Пресвятой Богородицы.

Благодатные знамения от святого образа стали известны по всей украинской земле. В его честь составили «Песнь Пресвятой Девы Богородицы, чудотворной Ея иконе в Баре-граде» — молитвенное обращение к Царице Небесной.

В монастырь приходило множество паломников, особенно в храмовый праздник Покрова Божией Матери. Монастырский священник по просьбе притекающих к дивному образу читал акафист Пресвятой Богородице. Не только православные, но и инославные — католики и лютеране — просили совершать молебны перед Барской иконой Богоматери.

Из многих чудесных благодатных знамений Барского чудотворного образа, сохранившихся с прошедших столетий в монастырской летописи, отметим исцеление, бывшее в 1885 году. Внучка священника г. Бара страдала тяжкой нервной болезнью. Родные больной обращались к разным докторам, но их лечение и советы не давали результатов. И только, когда отслужили молебен о здравии перед иконой Барской Богоматери — от недуга не осталось и следа.

Эта же летопись описывает другой случай благодатного врачевания от святой иконы. Один крестьянин привез в монастырь сына пятнадцати лет, больного нервным расстройством. После молебна отрок успокоился и совершенно здоровым уехал домой, что засвидетельствовал его отец, вернувшийся в монастырь, чтобы вознести благодарственные молитвы.

После многочисленных исцелений и чудесной помощи по молитве к Барской иконе многие храмы и монастыри не только Украины, но и России стали писать копии с почитаемого образа.

В 30-х годах ХХ столетия Свято-Покровский, к тому времени уже женский монастырь, безбожниками был закрыт, а его насельницы изгнаны. Чудотворный образ инокиням монастыря удалось спасти, но драгоценную ризу пришлось отдать представителям городской власти. Монахини Серафима, Амвросия и Гавриила спрятали икону в подполе дома в Баре, где они поселились после изгнания из обители. Под спудом древний образ находился до 90-х годов ХХ века.

Последней хранительницей чудотворной святыни стала матушка Гавриила. По старости она уже не имела сил укрывать икону, тем более, что алчные люди пытались выкрасть у нее древний образ и вывезти его за границу, поэтому в феврале 1994 г. монахиня послала телеграмму протоиерею Владимиру Минаеву в село Дачное Одесской области. В телеграмме говорилось: «Срочно приезжайте и заберите икону на хранение в свой храм, а, когда все утихнет, прошу вернуть ее в монастырь, который будет отстроен в честь иконы».

В селении Дачное древнюю святыню установили в отдельной комнате дома отца Владимира. «Она находилась в доме, мы старались не говорить о ней. Но святыню не спрячешь, — вспоминает священник. — Сначала от иконы начало исходить сияние, потом она стала благоухать, это заметила наша добрая и благочестивая прихожанка раба Божия Любовь. Помню, как она, прикладываясь к иконе, воскликнула: „Батюшка, она же благоухает!“ — и с того дня началось паломничество к святыне. Приходили пешком, приезжали автобусами, пелись псалмы и читались акафисты к Богородице. Мы на нашем приходе проживали прекрасные дни и годы, пребывая возле величайшей святыни — Барской иконы Божией Матери. Народу приходило все больше и больше. Дверь в дом, где находилась икона, не затворялась. Происходило столько чудес, что вспомнить сейчас трудно. Я очень жалею о том, что не записывал».

Но все же некоторые случаи исцелений сохранились в памяти прихожан Покровского храма. Например, жительница села Дачное, страдавшая сильными болями от злокачественной опухоли, после обращения с молитвой к Пресвятой Богородице перед иконой Ее Барской, получила полное выздоровление. Также исцелилась и мама одной из прихожанок, которую врачи уже отказались лечить из-за ее тяжелой болезни: «Я увидела удивительный лик Богородицы, он был необычайно строг и даже суров. Мне стало страшно, и я хотела уйти, но по прочтении акафиста Пресвятая Богородица смотрела с такой нежностью и любовью, что все, чем я была озабочена, было забыто».

В 2000 году пришло время отдавать икону Божией Матери в город Бар. «С великой скорбью, невыносимой болью в душе, которая не утихает и сейчас, пришлось отдать икону, но перед тем, как это сделать, мы решили написать список с чудотворного образа, — рассказывает отец Владимир. — Времени оставалось очень мало. По совету священника Ильи пригласили художника из Одессы, Седмукого Николая Сергеевича. Приехал художник. Икона в доме, рядом приготовлена доска, на которой будет писаться другая. Прошло несколько дней — работа не идет. Спрашиваю, в чем дело. И художник говорит: „Писать не буду, не могу поймать момент“. И подводит меня к иконе, говоря: „Посмотрите, Она меняет лик. Как вам запечатлеть Ее — скорбной, любящей, веселой, смиренной?“… И все-таки икона написана. Поставлена в храме. Каждый раз, приходя на службу в храм, смотрю на икону. Письмо хорошее, но лик Пресвятой Девы, как бы неживой. Нас учили смиряться, и мы терпеливо ждем, что же будет дальше».

Свято-Успенский собор г. Бар

Древняя святыня Подолья была привезена в город Бар и крестным ходом принесена в Свято-Успенский собор, где ее установили в особом киоте возле иконостаса. Верующие потянулись к чудотворному образу, с молитвой прибегая к заступничеству Царицы Небесной. Заговорили и об исцелениях: после чтения акафиста Пресвятой Богородице прозрел слепой мальчик; происходили и другие чудеса.

В 2002 году потемневшая от времени Барская икона обновилась — посветлели лики Божией Матери, Спасителя, стали видны руки и венец на главе Богородицы.

Сегодня чудотворный образ находится в барском Свято-Успенском соборе, и многие верующие приезжают поклониться святыне, помолиться перед ней. Торжественно и умилительно звучат под сводами храма слова древнего акафиста:

«Приидите, людие, преславно и православно ублажим Преблагословенную и Пречистую Марию Деву, в Баре граде благодать Свою издревле выну явившую, православные люди Подольския земли от агарян и сарацын свободившую, православную веру в пленении латинстем сохранившую. К кому убо прибегнем, аще не к Тебе, Владычице! Кому принесем слезы и воздыхания, аще не к Тебе, Пресвятая Богородице! Не имамы бо иные помощи, не имамы иные надежды, разве Тебе, Небесная Царице, Дево Пречистая, лествица к небеси, святое вместилище Слова Божия, прибежище верным и избавление, достоянию Твоему помощь и защищение, скорбящим подательнице вечного радования, иноков богомудрых возведение к горнему Царствию…».

Жіночий монастир на честь ікони Божої Матері «Барська»

Адреса: 23013, Вінницька область, Барський район, с. Гайове, вул. Покровська, 1, Жіночий монастир на честь Барської ікони Божої Матері.  

Розклад богослужінь:

у будні дні:

6.00 - Полунощниця. Акафіст Барській іконі Божої Матері. Часи. Божественна Літургія.

16.00 (зимовий час) - Вечірнє богослужіння.

17.00 (літній час) - Вечірнє богослужіння.

у недільні та святкові дні:

7.00 - Полунощниця. Акафіст Барській іконі Божої Матері. Часи. Божественна Літургія.

16.00 - Вечірнє богослужіння.

Проїзд:

з Вінниці до міста Бара автобусом і далі рейсовим автобусом від центрального ринку у бік села Гармаки, до монастиря. (6.20; 7.35; 9.45; 11.30; 13.10; 17.20).

У святкові та недільні дні ходить монастирський автобус, який відправляється з автовокзалу о 7.10 і о 8.10, а від центрального ринку в 7.15 і 8.15.

Женский монастырь в честь Барской иконы Божией Матери - Бар - Барский район - Украина, Винницкая область 


Історія Барського монастиря: 

Древній Барський чоловічий монастир спочатку був заснований в лісі, неподалік м. Бар. Але після 1596 року православний монастир був розорений, і всі маєтки були віддані єзуїтам, а потім - базіліянцям. Тільки в 1837 році будівлі Барського монастиря були передані православному духовному відомству і тут знову піднеслася молитва православних ченців.

При Свято-Покровському православному чоловічому монастирі в місті Барі з 1845 по 1860 роки діяло духовне училище, де протягом 15-ти років отримували православну освіту і виховання діти Подільського духовенства, майбутні православні пастирі. У 1860 році Барське училище було переведене у Кам'янець-Подільський.

Древній переказ свідчить, що з ХVII століття у Барському православному чоловічому монастирі на Поділлі перебувала чудотворна ікона Божої Матері Барська.

Перейменування Барського монастиря з чоловічого в жіночий відбулося за визначенням Святішого Синоду 20 липня 1881 року, - «в увагу того, що в Подільської єпархії дев'ять чоловічих монастирів, в яких живе 113 монахів, і тільки два жіночих, і в них 119 монахинь, і поверх того, є вельми значна кількість бажаючих вступити в ці монастирі, котрі соромляться через брак вільних вакансій». Внаслідок Синодальної постанови, чернецтво Барського монастиря було переміщено по іншим чоловічим монастирям, а в Бар переведені скарбниця Браїлівського жіночого монастиря монахиня Мелетіна в званні настоятельки Барської Обителі, і з нею сім черниць і п'ять послушниць. Для здійснення богослужінь при монастирі був відкритий притч зі священика та двох псаломщиків.

У 1887 році Святійший Синод Російської Православної Церкви встановив загальноцерковне шанування Барської ікони Божої Матері 1 (14) жовтня - у день святкування Покрови Пресвятої Богородиці.

14 жовтня 1921 року ігуменею Софією (Рачинською) був складений Акафіст Пресвятій Богородиці на честь Барського чудотворного образу. На початку 60-х років ХХ сторіччя Барський Свято-Покровський жіночий монастир був закритий безбожною владою, а сестри переведені до Браїлівського жіночого монастиря. Чудотворний Образ монахиням вдалося врятувати - насельниці встигли передати ікону благочестивим місцевим жителям. А в 1962 році закрили і Браїлівський жіночий монастир, тоді ігуменя Клавдія з черницями Серафимою, Херувимою, Амвросією та інокинею Гавриїлою, купили половину будинку в м. Бар, забрали туди ікону і заховали її. Вони свято шанували цей Образ і просили Царицю Небесну про відкриття Обителі, адже здавна ця ікона знаходилася в монастирських стінах і її називали Барською-монастирською. У підпіллі древній Образ перебував до 90-х років ХХ сторіччя. Тоді ж вийшла постанова уряду про передачу культових споруд віруючим, але Барський монастир був переданий католицькій церкві.

Останньою хранителькою чудотворного Образу Божої Матері була матінка Гавриїла. По-старості та через хворобу їй довелося передати ікону в 1994 році в Одеську єпархію, де вона перебувала до 1999 року.

У 1999 році давня святиня була привезена в місто Бар і Хресним ходом принесена в Свято-Успенський собор, де її встановили в особливому кіоті біля іконостасу. Віруючі знову потягнулися до чудотворного образу, з молитвою прибігаючи до заступництва Цариці Небесної.

У 2002 році митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Макарій благословив створити в місті Барі громаду на честь Барської ікони Божої Матері. Незабаром на околиці міста почалося будівництво храму блаженної Матрони Московської, біля якого і утворилася громада.

1 червня 2010 Указом архієпископа Симеона, Вінницького і Могилів-Подільського, храм блаженної Матрони Московської і землі були передані під скит Браїлівського жіночого монастиря. Ігуменя Антонія з сестрами поступово почали відновлювати чернече життя в новій обителі. Почалося будівництво огорожі, Святих воріт і сестринського корпусу з трапезною та келіями. У цьому ж році 19 жовтня відбулося освячення Храму блаженної Матрони Московської.

З 1 жовтня по 31 грудня 2010 року проходив Хресний хід з Барської Іконою Божої Матері по всіх благочинням Вінницької єпархії, щоб знову згадати про чудотворний образ, який знали і любили не тільки на Поділлі, але й у всій Росії.

12 січня 2011 року урочистим Хресним ходом, в якому брали участь все духовенство Вінницької єпархії на чолі з архієпископом Симеоном, Вінницьким і Могилів-Подільським, була перенесена ікона Барської Божої Матері зі Свято-Успенського Собору міста Бара в Скит Браїлівського жіночого монастиря. Ікона була встановлена в спеціальному кіоті в храмі блаженної Матрони Московської з правого боку біля іконостасу. З цього часу в храмі блаженної Матрони Московської кожен день служиться Божественна літургія, перед початком якої сестри і всі прихожани співають на розпів акафіст перед чудотворним образом.

У 2011 році Священним Синодом УПЦ святкування Барської ікони Божої Матері було перенесено на 1 жовтня (нового стилю) і в цей святковий день був освячений новозведений корпус для сестер.

4 червня 2012 року, в день Святого Духа, була здійснена урочиста закладка Собору на честь Барської ікони Божої Матері, з нижній храмом на честь пророка Божого Іллі. Закладку собору очолив Митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон.

20 липня 2012 року Священним Синодом УПЦ Скит на честь Барської Божої Матері отримав Статус самостійного монастиря, ігуменею якого є ігуменя Антонія (Стеценко).

1 жовтня 2012 року в день святкування Барської ікони Пресвятої Богородиці в монастирі була відслужена Божественна Літургія під відкритим небом у стінах нижнього храму майбутнього собору. Свято очолив митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон у співслужінні духовенства єпархії.

Зараз в монастирі проживає сім насельниць. Кожного дня звершується добове коло богослужінь.

© 2017 ХРАМ СВЯТИТЕЛЯ ЧУДОТВОРЦА НИКОЛАЯ НА ВОДАХ. Все права защищены.
Joomla! - бесплатное программное обеспечение, распространяемое по лицензии GNU General Public License.