13 січня — Щедрий вечір, пам’ять Київського святителя Петра Могили та преподобної Меланії Римлянки

13 січня, в останній день року за Старим стилем та в день віддання свята Різдва Христового, ми вшановуємо видатного святителя XVII століття Петра Могилу, митрополита Київського, преподобну Меланію Римлянку. А в народі цього дня святкується Щедрий вечір.

***

Святитель Петро Могила — нащадок знатного та заможного роду, учасник знаменитої Хотинської битви. Він обрав у житті духовну стезю, та у віці 30 років став архімандритом Києво-Печерської Лаври.

У 1631-му Петро Могила започаткував школу, яка переросла згодом у славетну Києво-Могилянську Академію з низкою філіалів по Україні, і заклала фундамент цілої системи загальнонаціональної православної освіти.

Ставши Київським митрополитом, святитель Петро успішно відстояв права Православної Церкви від утисків польської унії. Ним на Україні було відновлено з руїн величезну кількість храмів і монастирів.

Одним з найяскравіших діянь Петра Могили і по сьогодні залишається відроджений ним Собор Софії Київської, який саме завдяки святителю перетворився на символ духовного єднання нації та засвідчив наслідування Україною священних здобутків Київської Русі.

Розпочату ним святу справу перекладу на слов’янську мову повної збірки житій святих закінчив вже у XVIII сторіччі ще один наш славетний земляк святитель Димитрій Ростовський.

А ще в народі цей день називають «Маланкою», адже саме 13 січня звершується пам’ять преподобної V століття Меланії Римлянки.

Народилася Меланія в знатній та заможній римській родині, але це зовсім не завадило їй від самого дитинства полум’яніти бажанням духовного подвижництва. Коли її проти волі було віддано заміж, Меланія почала переконувати чоловіка разом зректися світу. Нарешті вони обидвоє за взаємною згодою залишили столичне світське життя та розпочали нове, цілком присвячене служінню Богові і ближнім.

Святе подружжя почало відвідувати хворих, приймати подорожуючих, допомагати бідним та викупати ув’язнених за борги. Продавши багаті маєтки, вони на ці кошти побудували велику кількість монастирів, храмів та лікарень. А одного разу Меланія з чоловіком навіть викупили ціле місто з облоги варварів, заплативши чималі гроші.

Життєвий шлях подружжя привів їх до Єрусалима, де Меланія заснувала обитель на Єлеонській горі. Там її стараннями збудували вівтар, в якому було покладено мощі святого пророка Захарії, первомученика архідиякона Стефана та 40 Севастійських воїнів. Саме в цій обителі у 439 році і віддала Богу свою блаженну душу свята Меланія.

З багатьох її духовних порад сестрам монастиря найбільш запам’яталась та, якою вона нагадувала слова апостола – звершувати духовні подвиги та тримати піст не з примусу, без смутку, але радісно – адже Бог любить тих, хто робить це з доброї волі.

***

Складаючи цього року в шафу ялинкові прикраси, давайте знову пригадаємо, що головним Винуватцем цьогорічних зимових свят все ж таки є не абстрактний новий рік, не кілька вихідних та канікули, а Новонароджене Богонемовля Іісус Христос. 2 тисячі років тому Він народився в далекому Віфлеємі для того, щоб кожного року та кожного дня народжуватись у нашому серці та робити нас справжніми людьми – не лише за назвою, а насамперед за думками та справами!

Христос народився – славімо Його!