1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 Голос)

КИЇВ. У 21-у Неділю після П’ятдесятниці Блаженніший Митрополит Онуфрій звершив Божественну літургію у Свято-Покровському жіночому монастирі столиці 

2 листопада, у 21-у Неділю після П’ятдесятниці та в день пам’яті преподобної великої княгині Олександри (в чернецтві Анастасії), Блаженніший Митрополит Онуфрій звершив Божественну літургію у Миколаївському соборі Свято-Покровського жіночого монастиря столиці.

24 листопада 2009 року Священний Синод Української Православної Церкви постановив місцеве шанування преподобної Анастасії Київської і встановив днями її пам’яті четвер Світлої седмиці та день віднайдення мощей — 2 листопада (журнал № 64). Тому сьогодні до Покровського жіночого монастиря зійшлося багато киян та гостей столиці, які вшановують пам’ять преподобної Анастасії і з радістю розділили святкову службу, яку очолив Предстоятель.

Його Блаженству співслужили: митрополит Луганський і Алчевський Митрофан, єпископ Ірпінський Климент та духовенство монастиря.

Під час Великого входу Блаженніший Митрополит Онуфрій возвів у сан протодиякона трьох дияконів, які служать у Покровському монастирі, а потім висвятив у диякона клірика Бориспільської єпархії Миколая Борисюка.

Звертаючись до всіх, хто був присутній на святковому богослужінні, Його Блаженство зазначив:

«Сьогодні Свята Церква згадує євангельську притчу про багача та Лазаря, якого Господь прийняв у райські поселення, тоді як багач потрапив у пекло і терпів там муки. Він бачив здалеку Авраама і Лазаря поряд з ним і гукав: “Отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та охолодить язик мій, бо я страждаю у полум’ї цьому”. Ця притча дуже повчальна, вона не тільки нагадує нам про необхідність творити справи милосердя заради нашого спасіння, ми бачимо, що Господь прийняв Лазаря на один рівень блаженств, поряд із Авраамом. Лазар був убогим, терпів нужду, але з вдячністю все це переносив, і за це сподобився честі, яку отримав у Господа Авраам. Той був багатою і здоровою людиною, але любив допомагати подорожуючим і нужденним. На цьому прикладі ми бачимо, що коли багата і здорова людина розумно розпоряджається своїм добром, використовуючи його на славу Божу та на благо ближньому, то така людина сподобляється однакового рівня блаженств із тією, яка смиренно терпить і бідність, і хвороби. Таким є Божественний закон буття.

Сьогодні ми звершуємо пам’ять преподобної Анастасії, засновниці цієї святої обителі, яка походила з царського роду, була багатою, заможною людиною, але всі свої фізичні сили і багатства, які Господь їй вручив, вона спрямувала на допомогу нужденним. І за свої справи милосердя, за подвижництво княгиня теж перебуває тепер на лоні Авраама. Сьогодні ми вшановуємо святу преподобну Анастасію і молимось, щоб Господь її молитвами дарував нам мужність відмовитись від своїх особистих бажань, не довіряти їм і допоміг нам жити по закону Божому».

Після Божественної літургії Блаженніший Митрополит Онуфрій прочитав молитву преподобній Анастасії перед її чесними мощами, благословив настоятельку монастиря ігуменю Калісфенію з сестрами та побажав їм, а також усім, хто прийшов на святкове богослужіння у цей славетний київський монастир сердечного миру, хорошої молитви та Божої допомоги в усіх благочестивих справах і починаннях.

Довідка: інокиня Анастасія Київська (велика княгиня Олександра Петрівна; 2.05.1838, С.-Петербург — 13.04.1900, Київ) — дочка принца Петра Георгійовича Ольденбурзького, відомого філантропа. У Хрещенні за протестантським обрядом отримала ім’я Олександра Фредеріка Вільгельміна. Успадкувавши погляди батька, вже в юні роки допомагала бідним і хворим дітям.

25 січня 1856 року перейшла у Православ’я з іменем Олександра і вступила в шлюб з великим князем Миколаєм Миколайовичем, братом імператора Олександра II. Подружжя мало двох дітей — великих князів Миколая та Петра.

Велика княгиня заснувала в С.-Петербурзі Покровську громаду сестер милосердя, лікарню, амбулаторію, притулок для дівчаток-сиріт, фельдшерське училище та інші благодійні установи. До 1881 року була головою ради дитячих притулків Відомства установ імператриці Марії Феодорівни, яке очолював принц Ольденбурзький. Завдяки турботам великої княгині було зібрано капітал, на доходи від якого утримувалися 23 притулки для 5 тисяч сиріт. Під час російсько-турецької війни на власні кошти організувала санітарний загін.

У 1879 році велика княгиня, яка страждала від раку грудей, виїхала на лікування за кордон, в 1880 році переїхала до Києва, де в 1889 році заснувала Покровську обитель, в якій поселилася. Тут велика княгиня, яка довгі роки була прикутою до ліжка, отримала чудесне зцілення і почала ходити. Після смерті чоловіка (13 квітня 1891 р.) таємно прийняла постриг з іменем Анастасія.

При Покровському монастирі черниця Анастасія відкрила лікарню для незаможних з єдиним у Києві рентгенівським кабінетом, влаштувала безкоштовну аптеку, училище і притулок для дівчаток-сиріт, притулки для невиліковно хворих жінок, для сліпих.

Суворе життя сестер обителі, організоване за строгим Студійським статутом, проходило в молитві та працях. Незважаючи на це, число бажаючих вступити туди в перший же рік досягло 400 чоловік, тоді як монастир міг прийняти лише 150 черниць.

Інокиня Анастасія була суворою постницею, жила у простій келії, віддаючи всі кошти на утримання заснованих нею установ. Вона виконувала обов’язки асистентки хірурга на операціях, здійснювала нагляд за лікарняним розпорядком, харчуванням і духовним життям хворих, приготуваннями до операцій, несла чергування біля ліжок оперованих, підтримувала дух хворих. У 1897 році Анастасія запобігла епідемії тифу в Києві, організувавши кілька спеціалізованих лікарень. До 1894 року, коли її стан здоров’я став погіршуватися, і їй самій уже потрібна була операція, черниця Анастасія була присутня на всіх монастирських службах, сама читала шестипсалміє, часи, канон.

«Княгинин» монастир, як називали Покровську обитель, мав місіонерське та просвітницьке значення: тут працювали книжкова і іконна лавки, великим тиражем випускались листки релігійно-морального змісту, запрошені в обитель сектантки, завдяки м’якому обходженню і бесідам з великою княгинею, через деякий час перейшли у Православ’я.

У 1896 році, під час візиту імператора Миколая II і імператриці Олександри Феодорівни, у Покровській обителі було закладено собор на честь свт. Миколая за проектом великого князя Петра Миколайовича. На кошти, пожертвовані імператором, у 1897-1898 рр. було відкрито нове приміщення лікарні та удосконалено медичне обладнання.

Інокиня Анастасія померла після тяжких страждань у вівторок Світлої седмиці. Похована при величезному скупченні народу в заснованій нею обителі, навпроти вівтаря Покровської церкви. Сьогодні її святі мощі відкрито для поклоніння у Миколаївському соборі Покровського монастиря.

 

http://news.church.ua
© 2017 ХРАМ СВЯТИТЕЛЯ ЧУДОТВОРЦА НИКОЛАЯ НА ВОДАХ. Все права защищены.